Вирощування модних (рідкісних) рослин

Ця цікава ідея бізнесу передбачає вирощування рідкісних або модних культур (батата, рокамболя, женьшеню далекосхідного, гінкго дволопатевого, мигдалю степового, ліщини, елеутерококу, спіреї та ін.) і навіть розведення хижих рослин (росянки, венеріної, мухоловки, непентеса, жирянки, сараценії).

Щоб розпочати будь-який бізнес, у тому числі у сфері рослинництва, необхідно скласти бізнес-план, приділивши увагу маркетингу (наскільки вибрані рослини потрібні на ринку), проектування (потрібні проекти теплиць, інших господарських приміщень), закупівлі (грунту, контейнерів, насіння), виробництву та збуту вирощеної продукції. Продавати останню можна через сайти типу «Авіто», «Юла» та «Яндекс.Оголошення» та соцмережі.

Вертикальне землеробство

Цей інноваційний вид землеробства лише починає доходити до нашої країни, тоді як у країнах вже у міру розвинений. Популярність йому забезпечили нестачу земель для вирощування столових культур у великих і перенаселених містах, проблеми з логістикою та ін.

Багатоярусну теплицю можна розмістити в будь-якому закритому приміщенні, використовуючи різні технології (гідропоніку, аеропоніку, аквапоніку). Стартові витрати є досить серйозними. Компанії, які сьогодні займаються цим бізнесом, поки не отримують великого прибутку, але доробок на майбутнє є. Вертикальні (або сіті) ферми займають у 10–20 разів менше місця та вимагають на 95% менше води, ніж «традиційні», а врожаї з теплиць можна збирати цілий рік. Мікроклімат регулюється, пестициди не використовуються, оскільки внутрішньо не потрапляють шкідники. Автоматизація поливу, контролю освітлення та температури дозволяє наймати менше працівників. Культивована таким чином зелень популярна у закупівлі ресторанів і магазинів з преміумсегментом овочів та фруктів.

Зараз сіті-ферми є у Москві, а й у регіонах (наприклад, в Новосибірську і Брянську).

Карбонові ферми

Тренд на декарбонізацію призвів до появи карбонових ферм, що дозволяють реалізувати біологічний підхід до уловлювання CO2. Вуглець тут не вирощують, а консервують, а потім продають вуглецеві одиниці (квоти), підприємству, якому треба підняти свій екологічний рейтинг та знизити податок на вуглецеві викиди.

Карбонові ферми вже діють в Австралії та США, у Росії їх поки що немає: не вистачає законодавчого механізму присвоєння територіям особливого статусу та юридичних механізмів. Але є карбонові полігони, де відпрацьовуються умови поглинання CO2.

Вартість землі, як і вуглецеві параметри лісів, у регіонах різняться. Розміщувати карбонові ферми у Росії доцільно у частині, включаючи Урал. Це може бути поле, болото, гора, море (Світовий океан акумулює левову частку CO2 з допомогою фотосинтезу водоростей) – будь-яку ділянку поверхні, який є документи про обсяг поглинання їй CO2. До вартості землі потрібно додати ціни на саджанці хвойних та листяних рослин.